Перлини духовної спадщини
Моральне виховання
«Брехливість – порок, що його найменше прищепити дітям, і що його найтяжче знищити вихованням» (Я.Чепіга)
«Природа дитини примушує її не задовольнятися словесними поясненнями, а шукати власних спроб. Вона пробує язиком, нюха, обмацує, роздивляється, б’є речі й прислуховується до звуків» (Я.Чепіга)
«Те, що вкладено природою структуру організма індивідума істнує в ньому як непорушна сила, котру не можна збільшити, ні зменшити. Тільки звісним вихованням можна дати їй той або інший напрямок, і вона може з’явитись злим або добрим генієм людськості» (Я.Чепіга)
«З першого дня життя, як тільки дитина одкрила на світ оченята, уперше взяла в рот груди матері. З цього дня розпочинається слідкування за усіма бажаннями дитини, за кожним проявом її волі, її емоцій, її інстинкту, за свідомими рухами її безпомічного тіла» (С.Русова)
«Ми повинні в повсякчасній боротьбі з душевною слабістю виховати міцність волі і вміння спокійно зустрічати всяке лихо» (Я.Чепіга)
«Чим частіше чи звертаємось до нашої совісті, тим вище ступаємо морально» (Я.Чепіга)
«Любов до дитини не має в собі й тіні егоїзму Ми не сподіваємось од неї своїй особі ні добра, ні користи…. Любов до дитини ідейна і чиста» (Я.Чепіга)
«Але тільки постійною працею над собою, систематичним самовихованням можна розвинути в собі зернятко альтруїзму в загально-людську любов» (Я.Чепіга)
«Любов’ю до дитини ви хоч частиною покриєте тяжкий гріх байдужості громадянства і держави до морального виховання молодого виховання» (Я.Чепіга)
«Оточена з дитинства рідними формами життя, чуючи навкруги матерню мову, під впливом витворених моральних поглядів, вона іде вже уторованим шляхом національних переконанні, що потім зостаються в ній на все життя» (Я.Чепіга)
«Кожна книжка для дитини мусить бути повна життя, руху…Книга мусить викликати у дитини гарне почуття симпатії до другої дитини, чи до другого створіння – звіря, комашки…Науково-популярні книжки мусять як найближче додержуватися наукової правди…автори їх мусять вживати найпростішу мову, ясну, виразну, без важкої чужомовної термінології» (С.Русова)
«Коли хочете дати дітям задоволення, радощи і щастя, будьте справедливими до них, виробіть в собі чуйність до їх стражданні, до горя, до їх переживаннів» (Я. Чепіга)
«Викликати в дитячій голові її власну думку, розбуркати дитячу фантазію й навчити до усього пильно 51 самій додивлятися й утворювати з цих дослідів щось своє. У цьому активному перетворюванні одбивається, як сонце в краплині води, справжній національний геній кожного з цих маленьких людей. Зміцнити ці індивідуальні сили, дати змогу для їхнього кращого розвитку – ось у чому й головна мета виховання» (С. Русова)
Патріотичне, національне виховання
«Можна любити чи не любити ту чи иншу страву або питво; можна любити чи не любити музику, спів, те чи инше з’явище природи; але є таке, що кожен повинен любити своїх батьків, батьки своїх дітей, брат – брата, людина – людину. Так само кожен громадянин повинен любити свою одчизну, свій рідний край» (Д.Збір)
«Навчання дітей з самого початку збудовано було на 54 тому рідному ґрунті, на якому зростає дитина, щоб воно було міцно зв’язано з тими вражіннями, що їх заклала в душу дитини рідня сем’я, рідна хата»(С.Русова)
«Але любов (до чого хочете) не з’являється одразу, як от би, скажемо, радість, або горе, чи жах. Вона витворюється повагом» (Д.Збір)
«Звісно: перш за все – заговоріть до неї рідною мовою! Заспівайте з нею рідну пісню, нагадайте про її товаришів, з якими вона гралася в хаті – нехай вона знову побачить свої цяцьки, ляльки» (С.Русова)
«Народний фольклор – казки, приказки, загадки, легенди – усе це багатий матер’ял за для ілюстрації початкового навчання; вони низкою яскравих перлинок обгорнуть перші кроки виховання дитини в дитячому саді, викличуть до роботи її фантазію» (С.Русова)
«Треба дітям читати казки й оповідати народні казки й заохочувати їх переказувати, – щоб яскрава, багата народня мова бриніла їм в усі, залягала своїми виразами в глибину душі» (С.Русова)
Психологічні особливості дітей дошкільного віку
«Психологія не змінює духовної міці дитини. Те, що вкладено природою в структуру організму індивідума існує в нбому, як непорушна сила, котру не можна людині збільшити, ні зменшити. Тільки звісним вихованням можна дати їй той або інший напрямок» (Я. Чепіга)
«…утворення волі є фундаментальною основою виховання, що при недостачі волі найкращі прикмети розуму і почуття можуть загинути. Виховання волі робить людину свобідною»(Paul Gaultier)
«Увага ґрунтується на психофізіологічній природі людського організму – приймати вражіння од зовнішніх роздратуванні, котрі передаються до центру почуттів нервами, і цікавитись з’явищами» (Я. Чепіга)
«Уяву виховувати треба тільки на ґрунті всього рідного і природного дитині, на її власнім, втіленнім, а не прищепленім, приліпленім чужим зусиллям» (Я.Чепіга)